UAMedia

— Тарасе, ти перевірив флешку? Тільки не кажи, що знову забув! — Галина Миколаївна стояла посеред передпокою, тримаючи в руках святкову сумочку, і нервово поглядала на годинник. — Перевірив, мамо, перевірив, — відгукнувся син із кімнати. — Усе буде. — А ти, Ірино, довго ще збираєшся? — свекруха повернулася до невістки. — У нас ресторан … Читати далі

За тридцять хвилин до церемонії моя одинадцятирічна донька зняла темно-зелену сукню, яку ми разом шукали майже місяць, акуратно повісила її на дверцята шафи й почала перевдягатися у звичайні джинси. — Софійко, ти куди зібралася? — запитала я, заходячи до кімнати. Донька здригнулася й швидко витерла очі рукавом. — Нікуди, мамо. Просто я більше не виходитиму … Читати далі

— Знову ця канитель із самого ранку? Марто, ти взагалі розумієш, що люди в таку годину сплять? — невдоволено озвалася Людмила Степанівна з кухні. — Максимові сьогодні на об’єкт о сьомій, а ти дозволяєш дитині репетувати на всю квартиру. Невже не можна навчитися її заспокоювати? Годинник над холодильником показував п’яту сорок п’ять. Марта стояла посеред … Читати далі

— Ми приїхали по ключі від дачі, — заявила тітка Валентина, щойно переступила поріг квартири племінника. — І не треба робити таке обличчя, ніби ми просимо в тебе останню сорочку. Ти дорослий чоловік, заробляєш пристойно, живеш у столиці. А в твого двоюрідного брата двоє дітей, дружина в декреті, орендована квартира. Їм зараз набагато важче, ніж … Читати далі

Уперше я зрозуміла, що в нашому шлюбі буде не двоє, а троє, о пів на десяту ранку, коли почула, як на кухні хтось пересуває мої каструлі. Я ще лежала в ліжку, загорнувшись у ковдру, і намагалася збагнути, чи не помилилася дверима сусідка. Але потім почула знайомий голос: — Та де ж у них нормальна сіль? … Читати далі

— Ти ж розумієш, що я прожив не своє життя? — сказав Роман, стоячи біля вікна кабінету. — Мені п’ятдесят шість. Я тридцять років прокидаюся поруч із жінкою, до якої так і не відчув того, чого хотів. Скільки ще мені вдавати, що все гаразд? Його молодша сестра Ірина, яка приїхала допомогти з документами для сімейного … Читати далі

— Невже ніхто так і не захотів провести з тобою вечір? — голосно запитав батько, щойно побачив мене біля входу до ресторану. — Марто, тобі тридцять років! Коли ти нарешті навчишся жити, як нормальна жінка? За сусідніми столиками почули його слова. Хтось удав, що не звернув уваги, хтось ніяково всміхнувся, а моя двоюрідна сестра навіть … Читати далі

— Годі, Маріє! Просто годі! Ти мене чуєш? Не переказуй їм більше ні євро! Хоча б один місяць поживи для себе! Невже ти досі не зрозуміла, що їм потрібні твої гроші, а не ти сама? Лариса так різко поставила чашку на стіл, що кава виплеснулася на блюдце. Вона сиділа навпроти мене, схрестивши руки на грудях, … Читати далі

— Ти серйозно знову просиш гроші? Марино, ти взагалі вмієш ними користуватися? Я в понеділок переказав тобі чотири тисячі гривень! Сьогодні четвер! Де вони?! Денис стояв посеред кухні, стискаючи телефон у руці, і дивився на дружину так, ніби спіймав її на крадіжці. Марина сиділа за столом, притиснувши до грудей шестимісячного сина. На плиті вистигала гречана … Читати далі

Саме ці слова почула Марта, коли переступила поріг квартири після дванадцятигодинної зміни в лікарні. Вона ще не встигла зняти взуття. На плечі висіла важка сумка, пальці затерпли від холоду, а спина боліла так, що хотілося просто дійти до дивана й не рухатися хоча б пів години. Але чоловік вирішив інакше. Тридцятишестирічний Роман стояв посеред вітальні, … Читати далі