UAMedia

— Ти зараз дістанеш картку й оплатиш рахунок, — сказав Андрій, підсунувши до мене шкіряну папку. — Не змушуй мене повторювати двічі. Я подивилася спочатку на рахунок, потім на чоловіка. За сусідніми столиками люди розмовляли, дзвеніли келихи, офіціанти розносили страви. Звичайний вечір у дорогому ресторані в центрі Львова. Тільки за нашим столом атмосфера була такою, … Читати далі

Автомобіль сина зник за поворотом, піднявши хмару дрібного пилу. Я ще кілька секунд дивилася йому вслід, сподіваючись, що він зупиниться, увімкне задню передачу й повернеться. Що нарешті отямиться, вийде з машини й скаже, що це був якийсь дурний жарт. Але дорога залишалася порожньою. Я стояла біля старої автобусної зупинки на околиці міста, у чорному пальті, … Читати далі

— Тарасе, я поклала тобі м’ясо окремо, а вареники в синій контейнер. Тільки не став усе разом у холодильник на роботі, бо минулого разу ти привіз половину продуктів назад, а сметана взагалі зіпсувалася. Марина стояла біля кухонного столу й розкладала готову їжу по пластикових контейнерах. На плиті тихо булькав суп, у духовці допікалася запіканка, а … Читати далі

— Мамо, не віддавай мене татовій мамі! Будь ласка, я не хочу до неї їхати! Чотирирічна Віра сиділа на підлозі в передпокої, вчепившись обома руками в мою домашню кофту. Її обличчя почервоніло від плачу, на щоках блищали сльози, а маленькі плечі здригалися так, ніби вона щойно пережила щось жахливе. Я стояла над нею з рожевою … Читати далі

— Ти серйозно вважаєш, що цього достатньо? — Віктор підчепив виделкою шматок запеченої картоплі й невдоволено скривився. — Я сьогодні запросив людей, а ти навіть нормально накрити стіл не спромоглася! Марина стояла біля кухонної стільниці, витираючи руки рушником. На плиті ще доходило м’ясо, у духовці стояла друга форма з картоплею, а в холодильнику чекали своєї … Читати далі

Я не бачила своєї доньки Олени майже шість років. Відтоді, як ми поховали мого чоловіка Миколу, а через кілька місяців вона зібрала речі й поїхала з нашого містечка до Черкас, не залишивши мені навіть нового номера телефону. Тоді я була впевнена, що знаю причину нашої сварки. Принаймні так мені пояснила моя молодша сестра Валентина, яка … Читати далі

— Романе, відчиняй хвіртку! Ми ненадовго, тільки заберемо овочі, поки погода дозволяє! — гукнула Галина Михайлівна з-за паркану, навіть не дочекавшись, поки хтось із господарів вийде їй назустріч. Роман саме витягнув із землі черговий кущ картоплі. Він випростався, сперся на держак лопати й здивовано подивився на дружину. — Ти когось сьогодні чекала? — запитав він. … Читати далі

— Наталю, скажи мені чесно, що я тепер маю робити? — тихо запитала Галина Петрівна, притискаючи телефон до вуха. — Лікар сказав, що мені ще потрібно пройти обстеження, здати аналізи, підібрати ліки. Я сама вже не справляюся. Може, я хоча б до кінця місяця побуду у вас? Не прошу нічого особливого. Мені б тільки відновитися … Читати далі

Частина 1. Нічні гості, яких ніхто не запрошував — До шостої ранку щоб на столі стояло гаряче м’ясо! І не якісь там магазинні сосиски, а нормальна вечеря для чоловіків! — гримнув Павло Григорович, заносячи на кухню важкий пластиковий ящик. Ящик глухо вдарився об підлогу. З-під зім’ятого брезенту визирнув великий шмат необробленої туші, загорнутий у стару … Читати далі

Частина 1. Чоловік, який раптом вирішив усе організувати Олена вийшла з промислового підприємства вже після восьмої вечора. У сумці лежали робочі рукавички, контейнер із недоїденим обідом і список покупок, які вона обіцяла зробити дорогою додому. Ноги гуділи після зміни, у голові крутилися цифри з останнього звіту, а телефон знову нагадував про себе повідомленнями від сина. … Читати далі