– Я зробила помилку і дуже шкодую! Дозволь повернутись! – Мама плакала на порозі, а маленький хлопчик стояв поруч. Вона казала, що це мій брат, та у батьків я одна. До Італії ненька поїхала, коли мені лише 8 років було. Казала, що хоче витягти нас із бідності. Та всього за рік заявила, що вже не повернеться, бо життя її змінилось. Таку зраду ми з татом пробачити не могли. Хто ж знав, що через кілька років вона з’явиться на нашому порозі.
Мені важко згадати той час, коли моя сім’я була щаслива, а мама й тато ще разом жили. Та я пам’ятаю, що ми бідні були, проте справлялися якось. Тато електриком на фірмі працював, і був таким добрим. А мама – в садочку вихователькою. Та якось, коли мені виповнилося всього 8 років, ненька заявила: – Набридло мені … Читати далі
