Я працюю рієлтором, дуже люблю свою роботу. Часто їжджу з клієнтами на огляди нових будинків, допомагаю їм з покупкою. Вважаю себе професіоналом цієї справи, бо за 10 років отримала лише схвальні відгуки. Свого часу купила собі квартиру з сучасним ремонтом у новобудові. Грошей довелось наскладати, я тоді дуже економила, але зараз ні про що не шкодую.
Мій чоловік Іван – звичайний столяр, працює в меблевому цеху. Ми вже 5 років разом і своїм шлюбом я цілком задоволена. Тільки от у плані фінансів у нас постійні суперечки. Чоловік часто обурюється, коли я купую дорогі речі, але ж я лише хочу виглядати відповідно і можу це собі дозволити. Мій офіс далеко від дому і часто маршрутки переповнені, тож купила собі машину, та Іван накинувся на мене з претензіями:
– Я сам ще не доробився до машини, а ти собі купила! Ще й нова модель з салону, могла б у мене поради спитати…
– А ти хіба щось тямиш у цьому?
Та що вже говорити про машину, я не мала права зробити собі манікюр чи купити якусь обновку. А коли у відпустку я запропонувала поїхати в Буковель, чоловік переконав:
– З’їздимо до батьків на дачу, зекономимо!
– Коханий, я тільки хочу відпочити, як нормальні люди!
– А, може, як люди твого класу? Що я не бачив у тому Буковелі? Нікуди не поїду!
Наближалась річниця нашого весілля і я запропонувала чоловікові:
– Замовмо невеличкий столик у ресторані для нас двох…
– А, може, ще, номер в готелі з пелюстками троянд? Чи не забагато ти вибагаєш?
– Хіба я цього не заслуговую? Це ж 5 років спільного життя!
– Такі річниці взагалі ніхто не святкує і ми обійдемось.
Дуже зранила така відповідь. Для мене ця дата була знакова, адже це початок спільного життя. Так іноді хотілось романтики у нашому подружньому житті. Нехай у чоловіка немає грошей на квіти чи маленькі сюрпризи, але чому бодай не задовольнити оцю мою примху?
Моя молодша сестра збиралася заміж. Я завжди підтримувала Іру, ми спілкувались. Вона студентка, іноді на день народження я купляла їй дорогі прикраси чи навіть могли собі дозволити в кав’ярні разом посидіти. Іван і на це сердився:
– Каву можна і вдома випити! Ти ж кавоварку недавно купила – такі гроші!
Але я любила сестру, бо вона у мене єдина! З нею можна було поділитись секретами і вона все розуміла. Коли Іра познайомилась з Антоном, я безмежна раділа, що сестра знайшла свою другу половинку. Нас з Іваном запросили на весілля:
– О, починається, знов нові витрати! Тобі і зачіска, і манікюр. Сестрі ти й так багато дала, тож принесемо чисто символічно – тисячу гривень.
– Коханий, ти про що? Яка тисяча? Це ж моя єдина сестричка виходить заміж. Я вже вирішила, що подарую їй 500 доларів.
– Чого ти знову розкидаєшся грошима?
– Бо вона мені важливіша, ніж твоя думка.
Ми з Іваном дуже посварились, він не поступався і сказав, що взагалі на весілля до Іри не піде:
– Я ж не гроші в тебе прошу, а підтримку!
– Ти це збиралася їй дарувати?! А може, давай одразу всі гроші віддамо та ще й квартиру їй купимо?!
– Я більше не хочу тебе бачити!
Я вирішила, що в моєму житті не буде цього чоловіка. Він, окрім того, що на все шкодує, ще й змушує мене жити за такими принципами. Як ви вважаєте, я правильно вчинила?
MarichkaF
