Чоловік зателефонував і сказав, що сьогодні до нас його родичі приїдуть. Я ще жодного разу їх не бачила. Після роботи забігла в магазин, купила продуктів і весь вечір готувала та пекла. Але, як тільки чоловік переступив поріг, я дуже засмутилася.
– Варю, я не буду додому заїжджати, відразу після роботи на вокзал поїду. Ти ж пам’ятаєш, що сьогодні тітка Тоня з сином приїде?
– Пам’ятаю! – збрехала я, гарячково міркуючи: що ж приготувати, швидко, смачно і щоб на стіл було не соромно поставити?
Після роботи забігла в магазин, купила кукурудзу, курку, сала, ковбаски з сиром, паличок крабових. Вдома курку відразу в духовку засунула, салатик зробила, огірочки-помідорчики відкрила, нарізки поставила. Мамині грибочки, до них картопельки відвареної і цибульки.
Поки все варилося-готувалося, прибралась. Стіл на середину кімнати поставила, розклала. Гостям чисті рушники приготувала, ванну помила.
На диван в вітальні чисту білизну принесла, поряд поклала.
Пригадую: тітоньці 43 роки, синові – 11. На ноутбуці зробила гостьовий профіль, щоб хлоп’я пограв у ігри. Стіл накрила, тарілки, прилади і келихи під сік – розставила. Все, до зустрічі родичів чоловіка підготовка була завершена.
Пішла ополоснутися. Помилася, витираюся, чую – замок клацає, в квартиру зайшли. Одяг накинула, посмішку натягнула на обличчя, виходжу зустрічати.
А мій майбутній чоловік один прийшов.
– А де тітонька? – питаю.
– У готелі, де їй ще бути? – здивувався супутник життя.
Тут до мене доходить. Почервоніла. Мій пройшов до кімнати і цікавиться:
– О, в честь якого приводу банкет?
Я пояснюю, що чекала його родичів в гості.
– Тітка Тоня спеціально до готелю заселилася, щоб тебе не турбувати. Я поки один жив, вона у мене зупинялися. А зараз не поїхала, хоч я і просив. Зустрів, в готель відвіз. Вони завтра ввечері в гості зайти обіцяли.
Дивимося ми на стіл: удвох ми це точно не з’їмо. Дзвонимо тітці Тоні, розповідаємо про курйоз з повним столом. Вона відповідає:
– В холодильник приберіть, завтра розігрієте. Ми і вчорашнього поїмо, не вибагливі.
Живемо ми разом півтора року. З майбутніми родичами особливо не знайома, пару раз приїжджали батьки Льоші і все, більше нікого не знала. Квартира Льоші, не моя. Я ще поки навіть не дружина, але вже скоро стану: влітку весілля.
До нас гості добралися, як і обіцяли, на наступний день. Від тітки Тоні я була в повному захваті. Її син відмовився від ноутбука, а попросив що-небудь почитати, чим привів мене в невимовний захват.
Я ще подумала, як мені пощастило: батьки у Льоші хороші, тітка – класна. Не очікувала, якщо чесно. Думала, приїдуть і будуть говорити, що я тут ніхто. А ось воно як виявилося.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
