— Ти позбавив власних дітей моря, щоб потішити чергову примху своєї матері! Романе, скажи чесно, ти взагалі розумієш, що робиш?! — Олено, припини складати речі. Купальники можеш залишити в шафі. І дитячі іграшки теж прибери. Ми нікуди не їдемо. Краще закрий валізу й постав її на місце. Олена застигла посеред спальні, тримаючи в руках маленьку … Читати далі
— Ти серйозно збираєшся й далі триматися за цю стару сукню? — обурювалася молодша сестра. — Вона роками висить у шафі! А мені через тебе тепер доведеться шукати якесь вбрання перед самим весіллям! Оксана мовчки дивилася на екран телефона. Вона вже кілька хвилин слухала той самий потік претензій і дедалі більше переконувалася, що розмова ні … Читати далі
— Поки мама мовчить і терпить, навіщо нам кудись поспішати? — почула Галина голос невістки за дверима своєї кімнати. Вона завмерла в коридорі, навіть не встигнувши зняти пальто. А потім повільно поставила сумку на підлогу й подивилася на кухню, де вже восьмий місяць поспіль спала на розкладачці. Того вечора Галина вперше зрозуміла: її добротою просто … Читати далі
— Не пригадую, щоб під час вагітності Лізою тебе так тягнуло на солоненьке, — усміхнувся Сергій, спостерігаючи, як дружина дістає з банки черговий огірок. — А тоді й огірки були не такі смачні! Може, цього разу справді хлопчик буде, — засміялася Ольга. — Ну що, мамо, ми вже вирушаємо, — Ольга міцно обійняла матір і … Читати далі
— Вам самим не соромно? Мамо, тату! Ви ж мої батьки, а поводитеся так, наче переді мною звичайні шахраї! — обурено вигукнула Оксана. — Богдан мені все розповів. Більше не смійте телефонувати й просити в мене гроші! Вона навіть не стала слухати, що відповість мати. Просто натиснула кнопку завершення виклику й поклала телефон на стіл. … Читати далі
— Та годі тобі, Оксано! Наче ти не знаєш, як влаштоване життя. Більшість чоловіків рано чи пізно заводять інтрижки. Така вже чоловіча натура. Що ти з цього робиш трагедію? — з посмішкою промовив Сергій. Оксана повільно підняла на нього очі. Двадцять сім років шлюбу. Двоє дітей, яких вони разом виростили. Спільна квартира, відпустки, сімейні свята, … Читати далі
— Ти ганьба, а не дружина! Я більше не збираюся терпіти це приниження. Від сьогодні ми розходимося, і я подаю на розлучення! Віктор вимовив ці слова так голосно, що навіть музиканти біля сцени перестали грати. Він стояв посеред святкової зали, тримаючи в руці келих шампанського, і дивився просто на дружину. На його обличчі була самовдоволена … Читати далі
Лариса прокинулася о пів на шосту ранку, як і всі останні роки. Будильник їй давно не був потрібен. Організм звик прокидатися раніше за всіх, навіть у ті дні, коли можна було б нарешті поспати довше. Вона лежала на спині й дивилася на стелю. За стіною, у сусідній кімнаті, було тихо. Павло ще спав. Після інсульту … Читати далі
— Не переймайся. Щойно дівчинка з’явиться на світ, ми подамо документи й домагатимемося, щоб дитину передали під нашу опіку. Такій, як вона, ніхто не повірить. Я завмерла посеред вбиральні, міцно вчепившись пальцями в край дверцят кабінки. За стіною, у святковій залі парафіяльного центру, тривало веселе святкування. Близько сорока жінок пригощалися закусками, розглядали дитячі подарунки та … Читати далі
— Подивися, Людмило, як у мене тепер затишно! — Валентина Михайлівна задоволено обвела рукою простору їдальню. — Опалення працює чудово, у будинку тепло навіть у найсильніші морози. Я можу цілий день ходити в легкому халаті й зовсім не мерзнути! — Оце так! — захоплено вигукнула її донька Наталя, відкладаючи виделку. — А в нас у … Читати далі