UAMedia

Мене звати Микола Савчук. Мені п’ятдесят вісім років, і майже все своє життя я прожив у невеликому селі на Черкащині. Ніколи не був заможною людиною. Не обіймав керівних посад, не мав власного бізнесу й не міг похвалитися знайомствами серед впливових людей. Моя найбільша власність — старенька батьківська хата, невелике господарство та кілька гектарів землі, які … Читати далі

— Що означає «скасовується»? Сергію, ти зараз серйозно? — Марина здивовано дивилася на чоловіка, тримаючи в руках телефон. На екрані було відкрите повідомлення від адміністратора заміського комплексу: «Підтверджуємо ваше бронювання на суботу. Будемо раді бачити вас на святкуванні двадцятої річниці весілля». Вона перечитала повідомлення ще раз, ніби сподівалася, що неправильно зрозуміла чоловіка. — Яке ще … Читати далі

— Тарасе, поясни мені, будь ласка, що відбувається з мамою? Чому вона вже кілька місяців відмовляється приходити до нас, хоча раніше постійно заходила після лікарні? Ірина здивовано подивилася на чоловіка. Вони щойно повернулися з роботи. Діти робили уроки у своїй кімнаті, на кухні кипів чайник, а Тарас саме знімав куртку. — Звідки мені знати? Може, … Читати далі

Марина замісила тісто ще напередодні ввечері. Вона звично просіювала борошно, підігрівала молоко, додавала дріжджі й потроху вимішувала м’яке тісто. Руки працювали майже автоматично, а думки раз у раз поверталися до однієї неприємної сцени, яка сталася кілька тижнів тому. Тоді за недільним обідом свекруха, Галина Петрівна, скуштувала борщ, скривилася й демонстративно відсунула тарілку. — Ну от … Читати далі

— Андрійку, обережніше! Не переверни ящик, бо помідори розчавиш! — голосно командувала Галина Петрівна, стоячи біля відчинених дверей. Вона відступила до стіни, поправила темно-синю кофту й показала рукою на вільне місце біля взуттєвої шафи. — Став сюди! І дивись, щоб не подряпати плитку! Андрій саме заносив до квартири черговий дерев’яний ящик. Його обличчя почервоніло від … Читати далі

— Олено, допоможи мені підвестися! — кричав я, лежачи просто на мокрій плитці перед власними дверима. Сестра стояла на порозі, тримаючи в руках чашку чаю. За її спиною на дивані сидів чоловік, а на телевізорі якраз починалася чергова серія якогось серіалу. Вона кілька секунд дивилася на мене, потім перевела погляд на розсипані продукти й невдоволено … Читати далі

— Тату, зупини машину! Швидше! Там діти! Моя п’ятирічна донька так несподівано закричала із заднього сидіння, що я різко натиснув на гальма. — Марійко, що сталося? — Там дві маленькі дівчинки! Вони лежать біля смітника! І вони схожі на мене! Я повернув голову в її бік, але донька вже показувала рукою на протилежний бік вулиці. … Читати далі

Родичі чоловіка попросили прихистити їх на два тижні, поки вони шукатимуть квартиру. Але минуло менше місяця, і вони вже відкрито заявили, що планують залишитися в нашому будинку щонайменше на вісім місяців. Найцікавіше, що нашої згоди ніхто навіть не збирався питати. — Давай цей комод перенесемо до гостьової. Артемчику тут місця для ігор не вистачає, та … Читати далі

Після цих слів у вітальні свекрухи повисла така тиша, що стало чути, як цокає старий годинник над дверима. Але найцікавіше почалося трохи пізніше… — Ти старший брат, Олеже! І повинен допомагати молодшому! — повчальним тоном заявила Галина Петрівна, поправляючи на плечах святкову кофту. — Тому завтра вранці береш машину, заїжджаєш за Романом із дружиною та … Читати далі

— Навіть батько розумів, кому з його онуків судилося чогось досягти в житті, — промовила мама з ледь помітною усмішкою. Вона стояла біля столу, за яким зібралися родичі після похорону дідуся, і дивилася на мого старшого брата Дмитра з такою гордістю, ніби саме він був головною подією цього сумного дня. Братові дістався дідусів будинок. Великий, … Читати далі