Олена пам’ятала розповіді своєї матері та назавжди засвоїла, що не можна чуже брати. Ні в кого! І своє не давати. Але донька слухати не хоче, що з нею вдієш. Постійно обмінюється один з одним. Не хотіла вона бабусі розповідати, але інакше переконати Аню не вийде. У п’ятницю ввечері Олена повезла доньку до бабусі. Аня любила стареньку і їздила до неї із задоволенням, але цього разу сиділа в машині тихо, всім своїм нещасним виглядом показуючи, що ображається.
Аня з подружками збиралася у кіно. – Дитино, звідки у тебе ця кофточка? – Мамо, ми з Настьою обмінялися ненадовго. Я їй свою бірюзову з бантиками дала носити, а вона мені цю. – Аню, скільки разів я тебе просила, не брати чужі речі! – Мамо, а що тут такого? Ми ж не на зовсім обмінялися. … Читати далі
