Ернст Моро — лікар, який врятував тисячі дитячих життів за допомогою звичайного морквяного супу
Завдяки йому простий морквяний суп врятував тисячі життів. Він зробив можливим діагностування, наприклад, дитячого церебрального паралічу, відкрив лактобактерії — і при цьому не отримав жодної значної премії. У наших краях про нього знають одиниці.
Важко уявити, але півтора століття тому середня тривалість життя була удвічі коротшою, ніж сьогодні. Це не означає, що люди вмирали від старості у 35–40 років. Головною причиною була висока дитяча смертність. Народитися було замало — дитині треба було вижити. І з’явився лікар, який зробив це легшим, — педіатр Ернст Моро.
Моро народився 8 грудня 1874 року в Любляні (тоді Лайбах, Австро-Угорщина). Навчався в Австрії, у Граці, де 1899 року отримав ступінь доктора медицини. У 1901–1902 роках працював із Теодором Ешеріхом (відкривачем кишкової палички Escherichia coli), у 1906-му спеціалізувався як педіатр, а згодом став професором Гейдельберзького університету.
У 1908 році він зробив відкриття, пояснення якому знайшли лише через сто років. Тоді багато дітей помирало від діареї. Моро створив найпростіший рецепт, який зменшив дитячу смертність удвічі:
• 500 г моркви
• 1 л води
• 3 г солі
Усе це уварювалося до 1 літра.
Лише у 2002 році стало зрозуміло, що в такому супі утворюються кислі олігосахариди, які заважають бактеріям прикріплюватися до слизової кишечника. Дослідження показали, що суп допомагає навіть при діареї, спричиненій бактеріями, стійкими до антибіотиків.
Але й цим внесок Моро не обмежується:
• він запровадив стерилізацію дитячих пляшечок;
• довів, що діти на грудному молоці значно стійкіші до хвороб (пізніше пояснили: завдяки антитілам матері);
• розробив «молоко Моро» для штучного вигодовування (суміш із вершків, борошна, масла та цукру);
• відкрив лактобактерії в кисломолочних продуктах і довів їхню користь;
• описав «рефлекс Моро» у немовлят: на різкий звук біля голови дитина розкидає руки з розчепіреними пальцями, а потім зводить їх. Відсутність цього рефлексу свідчить про ураження нервової системи, наприклад, ДЦП.
Попри величезний внесок у медицину, Моро прожив скромно і жодної нагороди не отримав (його навіть не висували на Нобелівську премію). У 1936 році він змушений був піти з посади професора в Гейдельберзі «за станом здоров’я» — насправді через єврейське походження дружини. До 74 років працював у приватній клініці в Гейдельберзі.
Великий педіатр врятував тисячі дитячих життів, але його ім’я й досі майже невідоме широкому загалу.
