Таку біду маю, ви не уявляєте. Мій син Микола побрався ще десять років тому. Софія мені подобалась, я намагалась її підтримувати, допомагати. Та невістка не дуже це полюбляла. Часом я приходила в гості, ділилася досвідом, як я свого сина ростила, як купала, чим годувала. А Софія лише казала, що все це вже застарілі методики та ніхто так не робить. Врешті я вирішила не втручатися.
Син мій часто їздив на заробітки до Швеції, жили вони не погано, квартиру купили. Я допомагала з онуками, адже дуже любила малечу. Та щастя моє тривало не довго.
Коли почалась війна мій Микола був саме закордоном. Звісно, він вже не повертався. Я все думала, що покличе до себе дружину, Софія й сама хотіла їхати. А тоді сталося те, чого ніхто не очікував. Невістка стомилась чекати на запрошення сина. Взяла дітей і без попередження поїхала. От тільки виявилось, що в сина там інша дружина, саме тому законну він туди й не думав кликати.
Ця новина розбила мені серце. Я хотіла підтримати Софію. Та вона мені не повірили:
– Ви не могли про все це не знати! Микола вам усе розповідає!
– Доню, таке я б ніколи не схвалила!
– То поговоріть із ним, в нас діти!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я намагалась врозумити Миколу, та він не слухав. Сказав, що закохався, через дітей не йшов із сім’ї. Я не знала, що робити. Та це був лише початок. Адже далі він почав вимагати, аби Софія продала квартиру і віддала йому половину її вартості.
– Що ти робиш? В тебе ж діти?
– Я від них не відмовляюся. Софія зможе купити маленьку квартиру. І взагалі всі гроші на це житло я заробив.
Ми страшно посварилися. Я сказала, що якщо Микола вижене невістку, я перестану з ним спілкуватися. Та вочевидь, йому було байдуже. Коли ж я пояснила Софії, що зробила усе можливе, вона мені не повірила.
– Ви завжди виправдовували сина! Сподіваюсь, нова невістка вам більше сподобається!
– Що ти таке говориш? Я ж іншої ніколи не хотіла.
Що я не говорила – Софія не вірила. Врешті вона продала квартиру, розлучилась і переїхала. Придбала невеличкий будинок на околиці. Мені так важко на серці, так скучила за онуками. Я ж вже нікому не потрібна. Я думаю, може переписати свою квартиру на дітей, аби невістка мені повірила і не відверталась. Як мені вчинити? Порадьте?
