Моя донька Катя навчається в 9 класі. Вона дуже старанна і відповідальна дитина. Та останнім часом в школі їй зовсім не просто. Днями прийшла вся заплакана:
– Доню, що трапилось!
– З алгеброю проблеми. Вчителька сказала, що я лінива і заслуговую хіба що на трійку.
Я дуже здивувалась. Адже математика завжди гарно в дитини йшла. Та річ у тім, що цьогоріч у нас нова математикиня. Вона приїхала з Харкова, переселенка. Так її вважали надзвичайно сильним спеціалістом. Тому й в нашу школу охоче прийняли. Та виявилось, що не так все й гарно.
Донька увесь час поверталась додому засмучена. Казала, що Світлана Іванівна стверджує, що вона тупа і нічого не знає. І взагалі каже, що їх погано вчили. Та це ще не все. Вона буквально ненавидить наших дітей, бо вони западенці. Навіть цього не приховує. А відколи почали вимикати світло і постійні тривоги учні ще й не встигають добре до уроків готуватись. То вона взагалі всіх “зрізає”. Лише погані оцінки ставить і каже, що відмінників там не буде.
Я не могла спокійно спостерігати, як моя дитина увесь час сумна. Тому пішла до школи розбиратись. Попередньо підбурила ще кількох матусь. Ми розповіли все директору, та викликала Світлану Іванівну. Та вона почала кричати, що це все наклеп і цькування її, як переселенки.
– Таке в країні коїться, тривоги щодня, а діти мають ще через навчання стресувати?
– Ваші діти нічого не хочуть робити, і лишень виправдання шукають! То їм світло, то ще щось!
Наступного дня Катя повернулась додому з істерикою.
– Мамо, вона сказала, що цього не пробачить! Буде мститись! Не робіть вже нічого, благаю!
І як це ігнорувати? Наша директорка страшенно боїться якихось конфліктів і тим паче розголосу. Але що робити в усій цій ситуації?
IrynaS
