Знаєте, вчаться зазвичай на помилках. Напевне, це прислів’я саме про мене. Я до нестями закохався у розлучену жінку. Ясна річ, що у неї вже була дитина від першого шлюбу. Але мене це не хвилювало. Я все одно доглядав за ними, піклувався, навіть заміж кликав цю жінку, познайомив з батьками, будував спільні плани на життя.
Чіткої відповіді щодо заміжжя мені не дали. Зате ми з’їхалися. Разом прожили 2 місяці, а потім мене просто так без соромно вигнали. Перед цим моя кохана заявила, що я повинен їй приносити «нормальні» гроші, дитину її любити і зі своїми друзями не гуляти.
Я геть нічого не збагнув. Якщо чесно, то й досі не знаю, чим я їй не вгодив. Гроші я приносив у дім нормальні. На продукти та квартплату цілком вистачало. А на решті могла б і сама докинути. Вона також працює, то чому я повинен її цілком утримувати? І слова не зронив би, якби у нас була спільна дитина. Там обов’язки і повинності. А тут малюк рідному батькові не потрібен, то навіщо він мені? Також від мене вимагають двокімнатну квартиру. Маю купити і крапка. Я ж думаю, що дружина могла б продати свою однокімнатну, докласти трохи грошей і купити нову. Чому все повинен робити я?
Щодо першого шлюбу, то розійшлися вони начебто через зловживання чоловіка випивкою. жінка вважає винним свого першого кавалера, а я – її. Ось подумайте самі. Вона ж його обирала, бачила, на що йде, отже, усвідомлювала ризики. Зараз виправдовується тим що вийшла за нього тільки через вагітність. Але це зізнання тільки погіршує ситуацію.Вона ж не маленька дівчинка, їй 27. Мені ось 32, а я досі не одружений, не маю дітей. Зате думаю про своє майбутнє: займаюся спортом, бігаю щоранку. Ну випиваю пиво з друзями на вихідних. Втім, це не означає, що я зловживаю. Все це я й висловив жінці. А вона мені у відповідь сказала, що краще бути однією, ніж зі мною жити. Їй, мовляв, щастя дитини дорожче. Зібрала мої речі і викинула з дому.
Я водночас злий та розчарований. Я ж справді відчував щось до цієї жінки, мав плани на майбутнє, навіть з диною її прийняв, а на це не кожен чоловік готовий піти. А вона ось так зі мною повелася. Пізно їй вже головою крутити і чоловіків перебирати – уже сама не першої молодості. Цікавить тільки, звідки у розлучених жінок стільки зарозумілості? Кращого варіанту, ніж я їй більше не знайти. Дарма що час на неї згаяв.
Що думаєте про позицію чоловіка?
А на чиїй стороні ви?
