Це був той тихий день.. — десь удалині гуділа газонокосарка.. Я складала щойно випрану білизну..Коли завібрував телефон, я усміхнулася, навіть не подумавши., коли на екрані висвітилося його ім’я…Данило…На одну коротку мить надія знову зробила своє .. Того, хто колись дзвонив просто спитати, чи я поїла. Того, хто заїжджав після роботи і мій дім знову наповнювався шумом. А потім я відкрила «повідомлення»… «повідомлення»яке стало “ударом молота” по нашому життю…
Після того повідомлення я майже не спала, а наступного ранку вже стояла біля вікна свого невеликого будинку в Броварах у шкарпетках, з теплим рушником у руках, і дивилася, як під ворота повільно підкочується машина мого сина. Ще вчора він просив мене не втручатися в його життя, а сьогодні стояв на моєму ґанку так, ніби жодних слів … Читати далі