Захищаючи свободу й незалежність України, в боях на Куп’янському напрямку героїчно загинув майор ЗСУ Микола Сенькевич.
Вдома в Славуті Хмельницької області у 31-річного воїна лишилися дружина і четверо неповнолітніх діток.
Про втрату сповістив виконавчий комітет Славутської міської ради. Більше про Героя розповіли друзі та одногрупники, публікуючи у Facebook згадки про нього та висловлюючи співчуття родині (щоб переглянути фото, доскрольте новину до кінця).
Сенькевич Микола Миколайович, 1992 року народження, був випускником Національного університету “Острозька академія”.
Там він не лише навчався за спеціальністю право, а й брав активну участь у студентському житті, виступаючи на концертах.
“Завжди згадую Миколу як студента, який запам’ятався серед свого курсу – веселий та життєрадісний, розумний і водночас людяний і скромний. Процес написання його кваліфікаційної роботи та усі виступи на концертах у пам’яті дотепер. Коли спілкувався з ним одразу після його поранення, було відчуття, що він мене підтримує, а не я його. Наш Герой завжди буде з нами! Спочивай з миром, друже! Співчуття усім рідним та близьким”, – написав Сергій Іщук із Інституту права “Острозької академії”.
Микола Сенькевич служив у ЗСУ ще з часів Операції Об’єднаних сил на Донбасі. Говорив, що це був його свідомий вибір, бо усвідомлював те, що може чекати Україну, якщо просто “мовчки за цим всім спостерігати”.
“І жодного разу, в яких би умовах чи ситуаціях ми тут не були, я не шкодував про свій вибір! Люди, я бажаю вам мирного неба, я хочу, щоб наші діти про війну дізнавалися із фільмів, книжок чи розповідей старших і ні в якому разі не з власного досвіду!.. Вибір залишається за кожним! Пам’ятайте тих, кого лишилось тільки пам’ятати і згадувати! Пам’ятайте та знайте в обличчя свого ворога! Не пробачайте тієї кривди, якої пізнали! Майте чистий розум та холодне серце!” – писав воїн 2019 року.
У день повномасштабного російського вторгнення в Україну майор ЗСУ Микола Сенькевич та його підлеглі й побратими зустрічали окупантів зі зброєю в руках та вступали в перші бої.
“Саме цього дня я почав формувати і виводити колону свого підрозділу в бойовий порядок, саме цього дня мене зустріло керівництво і сказало: “Ти їдеш в бій”, і ми поїхали! Як у фільмах про війну, тільки по-справжньому, в себе вдома, в моїй Україні…” – рік потому згадував захисник 24 лютого 2022-го.
У 2022-му воїн отримав поранення, але після лікування швидко повернувся у стрій. Свій останній бій Микола Сенькевич прийняв на Куп’янському напрямку. В нього залишилися мама, дружина й четверо малих дітей – двоє синочків і дві доньки.
У четвер, 2 листопада, в Славуті пройде загальноміське прощання із загиблим воїном. Поховають його на міському Новому кладовищі. На території всієї територіальної громади оголосили триденну жалобу.
“Коля завжди мав чудове почуття гумору. Ігри у контрстрайк до ранку і гра у футбол. Тільки світлі спогади… Спочивай з миром, друже!”, “Завжди тебе пам’ятатиму як свого одногрупника з щасливою посмішкою на обличчі. Тяжко знати, що такого мужньо героя України – Миколи Сенькевича – вже немає. Дякую тобі, що захищав нашу країну. Ти назавжди залишишся в нашій пам’яті та в наших серцях”, “Миколи вже немає. Пишу це і не вірю… Боляче. Але я дякую тобі, Микола Сенькевич! Знаєте, він ніколи не просив допомоги та не вмів її приймати. Але зараз я прошу підтримати дітей Миколи, які, на жаль, вже не зможуть обійняти свого татуся”, “Мають значення лише історії, над якими разом ми більше не посміємося. Дякуємо за чесність, іноді різкість, прямолінійність, життєлюбство та захист кожного з нас. Ми в боргу перед тобою й твоїми дітьми. У таких текстах прийнято писати, як ми тебе цінуємо. Ти б сказав на це щось таке: “Кажіть живим. І за будь-якої нагоди”. Дякую, що ти був. Дякую, що ти будеш”, “Звістка про загибель Колі вже два дні не дає спокою. Ми були знайомі з часів навчання в Острозькій академії. Хоч і не спілкувалися років 10, такий якийсь сум… На війні ще з ООС. Він захищав свою сім’ю, своїх чотирьох дітей. Найменшому сину лиш недавно виповнилося три роки. І нас з вами він теж захищав”, – з глибоким сумом відреагували на смерть Миколу Сенькевича його друзі, одногрупники та просто знайомі.
