Окупанти вважають Путіна “величним”, не критикують Кремль і хочуть салат “олів’є”.
Російським окупантам у таборі для військовополонених забезпечують харчування на дві тисячі двісті кілокалорій на день, медичну частину такого рівня, що можуть позаздрити амбулаторії в багатьох українських селах, і зарплати в півтори тисячі гривень.
Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Мар’яни Бухан.
“Їхати до табору для військовополонених росіян мені довгий час не хотілося. Але після останніх кількох обмінів, коли, зокрема, додому повернулися “азовці”, морпіхи, захисники “Азовсталі”, побачивши, в якому фізичному та моральному стані вони перебувають, почувши, що з ними робили в російських буциганрях останні два з половиною роки, я таки вирішила подивитися, який вигляд мають умови обмінного фонду з боку України. Я не буду давати оцінку почутому й побаченому – просто подивіться самі, але моїми очима”, – зауважує кореспондентка ТСН.
Які умови в таборі
Ранок у таборі для військовополонених росіян починається з повітряної тривоги і всіх їх ведуть до укриття. Широкі стіни, висока стеля. Укриття в цьому таборі таке, що можуть позаздрити директори багатьох українських шкіл. Але місця тут усім не вистачає. Тому полонені окупанти стоять на сходах і в проходах.
Окупант Ігор скаржиться, що в укритті йому душно. Але про причини, чому він тут, чути не хоче.
“Росія ніколи не обстрілюватиме колонію, де перебувають військовополонені. Запам’ятайте це раз і назавжди”, – заявляє окупант.
Сюди росіяни потрапляють майже одразу після того, як на передовій українські бійці беруть їх у полон. Тут їх перевдягають, миють-бриють і видають нові роби та засоби гігієни.
Годують полонених росіян тричі на день. Їхній обід – це три порції плюс хліб. Все разом – понад кілограм їжі. Їм дають гарячі страви, кашу, м’ясо і салат.
Деякі росіяни хочуть “домашньої їжі”
Щоправда, є й незавдоволені умовами. Як от Ілля з російського міста Володимир. Йому не подобається і все навколо.
“Клімат не дуже. Ну якогось би салату, олів’є, а не огірка. Чогось би смачного, домашнього”, – вимагає загарбник.
При цьому Ілля смокче м’ятну цукерку. Каже, купив її в місцевій крамниці на чесно зароблені гривні.
Окрім як плести садові меблі, полонені окупанти тут роблять новорічні штучні ялинки та ремонтують зламані дерев’яні палети.
Який вигляд має медична частина
Від роботи вони не відмовляються. Не працюють тут лише поранені. Медична частина повністю відремонтована, є новенький флюорограф і стоматологічний кабінет. Лікарі розповідають, сюди навіть непоранені полонені полюбляють заходити часто.
“В медичній частині цього табору розповідають, що військовополонені росіяни достатньо часто брешуть про свої діагнози. А ще тут були випадки, коли вони приходили до лікарів і просили вітаміни групи В, тому що вони лисіють, треба в голову втирати”, – йдеться у сюжеті ТСН.
В медчастині вже кілька місяців лежить Володимир з Москви. В полон його взяли в Серебрянському лісі. У нього відкритий перелом ноги. Він цілими днями лежить, читає книжку про німецьких нацистів і мріє.
“Приїду до Рязанської області, сяду в альтанку – буду кататися і пити горілку”, – каже окупант.
Той факт, що після заходу Сил оборони України до Курської області росіяни запитують на обмін лише тамтешніх строковиків і прикордонників, Володимира дуже обурює.
“Якщо їм за зраду батьківщини статтю дадуть, то я згоден”, – заявляє окупант.
Проте критикувати владу він не збирається і заявляє: “Путін – один з найвеличніших людей у світі”.
Курська операція загалом, і обміни після неї зокрема, не подобаються тут багато кому. Але критикувати на камеру вище керівництво своєї країни беруться в таборі одиниці. І переважно – це уродженці України з так званих “ЛНР” або “ДНР”, яких до обмінних списків Кремль не вносить.
“По-моєму, на нас просто забили”, – кажуть зрадники.
