UAMedia

  • ПОДІЇ
  • КИЇВ
  • ПОЛІТИКА
  • ЖИТТЯ
  • БЛОГ
  • КУХНЯ
  • НАУКА І ТЕХНІКА
  • СВІТ
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Прожила з Євгеном 20 щасливих років. Але згодом дізналася, що моя найкраща подруга з ним шури-мури крутить. Не витримала такого сорому та й вирішила втекти якмога далі – так і опинилася на заробітках в Італії. А нещодавно приїхала додому. І зустріла Тамару. Ніколи б не могла подумати, що співчуватиму жінці, яка колись вкрала моє щастя! Адже Бог покарав її за такий гріх…

Прожила з Євгеном 20 щасливих років. Але згодом дізналася, що моя найкраща подруга з ним шури-мури крутить. Не витримала такого сорому та й вирішила втекти якмога далі – так і опинилася на заробітках в Італії. А нещодавно приїхала додому. І зустріла Тамару. Ніколи б не могла подумати, що співчуватиму жінці, яка колись вкрала моє щастя! Адже Бог покарав її за такий гріх…

Грицюк Яніна
17 Травня, 2026 No Comments

Неочікувала, що доля отак розпорядиться. Коли побачила Тамару через стільки років, навіть шкода стало.

Я жила в селі, а навчалася в місті, тож більшість часу проводила в гуртожитку. Але кожні вихідні поверталася додому, бо там був мій наречений Ігор і найкраща подруга Тамара. Ми троє завжди разом: то в лісі гуляємо, то біля річки сидимо, то в когось у дворі чай п’ємо та балакаємо. З Ігорем зустрічались два роки, а вже пів року, як були заручені. Вірила, що так буде завжди – я, він і наше щасливе майбутнє.

Та якось одного дня, приїхавши додому, почула таке, що земля з-під ніг пішла. Тамара чекала дитину. Від Ігоря. Вже другий місяць.

– Це жарт?

 – Ні, – опустила очі Тамара.

– Як? Коли? Навіщо?

– Ми не хотіли… Так вийшло, – пробурмотів Ігор.

– Вийшло?! Як можна так просто взяти й зрадити? Ви ж обоє мені були найдорожчими людьми!

Відповідь була одна – мовчанка. Я не стала чекати ще якихось пояснень. Просто розвернулася і пішла. Більше в село не поверталася. Через місяць вони одружилися.

Життя тривало далі. Я закінчила навчання, залишилася в місті. Через рік зустріла Євгена. Він був добрим, уважним, справжньою опорою. Не скажу, що любила так, як Ігоря колись, але поруч із ним було спокійно. Ми прожили разом 20 років. А потім його не стало…

Я залишилась сама. Дітей у нас не було. Тож зібрала речі і поїхала в Італію на заробітки. Спочатку було важко, інша мова, культура, але згодом звикла. Минуло з того часу вже 10 років. Недавно повернулася в Україну провідати батьків. І от іду вулицею – і раптом бачу Тамару.

Вона стояла біля магазину в старому, потертому пальті, видно, що життя добряче її пошарпало.

– Не чекала тебе зустріти… Ти як? Де живеш?

– В Італії. Приїхала батьків провідати.

– Гарно тобі там, певно?

– Нормально. Робота є, грошей вистачає.

Вона ковтнула слину й раптом заговорила швидко-швидко:

– А мені несолодко, Надю… Ми з Ігорем не були щасливі. З першого ж дня після весілля він став холодний, байдужий… Постійно казав, що не любить мене, що помилився… Почав пити. Роботи нормальної так і не знайшов, грошей нема… Бідуємо… Я більше не можу так жити, Надю… Візьми мене з собою, будь ласка… Робитиму все, що треба… Просто хочу втекти від усього цього…

Слухала і не знала, що сказати. Ось так доля повернула. Вона забрала в мене все, а тепер просить допомоги.

Дістала 100 євро, що мала в сумці, і простягнула їй:

– Візьми. Купи собі щось… Я подумаю.

Вона взяла гроші, очі її наповнилися слізьми.

– Дякую, Надю…

Серце щеміло. Чи варто їй допомагати? Чи варто тягнути в своє життя людину, яка колись без вагань мене зрадила? Не знаю…

Ось так життя інколи розставляє все по своїх місцях. Може, це і є справедливість?

Навігація записів

Мій чоловік мене поkинув і пішов до іншої жінки. Напевно, ви думаєте, що я nлачу. Ні, не nлачу. Моєму колиաньому чоловікові 60 років, а мені – 58. Я сиділа та думала. І зрозуміла щось важливе: за всі ці роки я жила неправильно. Мене часто питають: чи є чоловік у моєму житті. Мені не хочеться заводити нові стосунки. Моєю найбільшою nомилкою було те, що я не любила себе. Я дбала про чоловіка, про дітей, доглядала їх. Хотіла бути гарною дружиною. Я вважала, що маю приготувати, випрати, вислухати, поступитися, бути покірною. Але я nомилилася: це нікому не потрібно.
Cтocyєтьcя вcix 17-piчнux: ТЦК вuпycтuлu тepмiнoвe пoпepeджeння для юнaкiв 2009 poкy нapoджeння

Related Articles

Я дуже сильно кохаю, та поважаю свого чоловіка, але його ім’я мене просто виводить з себе І як його батькам було не соромно єдиному сину так долю ламати?! Мені не дає спокою ім’я мого чоловіка. Я його дуже люблю, він у мене просто золото Що мені з цим робити, люди?

Грицюк Яніна
17 Травня, 2026 No Comments

На Прикарпатті сержант ППО проспав загрозу обстрілу: що вирішив суд

Грицюк Яніна
17 Травня, 202617 Травня, 2026 No Comments

Зустріч Трампа та Сі: Клімкін сказав, до чого готуватися Україні

Грицюк Яніна
17 Травня, 2026 No Comments

Залишити відповідь Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Недавні записи

  • Я дуже сильно кохаю, та поважаю свого чоловіка, але його ім’я мене просто виводить з себе І як його батькам було не соромно єдиному сину так долю ламати?! Мені не дає спокою ім’я мого чоловіка. Я його дуже люблю, він у мене просто золото Що мені з цим робити, люди?
  • На Прикарпатті сержант ППО проспав загрозу обстрілу: що вирішив суд
  • Зустріч Трампа та Сі: Клімкін сказав, до чого готуватися Україні
  • “Якщо вiн до нас пpиїде, ми його заapештуємо…” Мадяр зpобив гучну зaяву
  • Йому це точно не пробачатьВи вже чули як Винник назвав українських жінок та всіх своїх фанатів  Більше в коментах
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes