UAMedia

  • ПОДІЇ
  • КИЇВ
  • ПОЛІТИКА
  • ЖИТТЯ
  • БЛОГ
  • КУХНЯ
  • НАУКА І ТЕХНІКА
  • СВІТ
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Мене, україномовного українця, ЗАВЖДИ прєтісняла російська мова. Уявляєте, ось такий дисонанс подій! Так було завжди. Мене прєтісняла російська, коли ще малим я не міг дивитися українських мультиків, бо були лише російські. Тому почав читати багато книг. Мене прєтісняла російська, коли нас змушували в школі читати депресивну російську літературу. Достоєвський, Лермантов, Пушкін. При тому, що їх портрети висіли не тільки в кабінетах зарубіжної літератури, але й на всіх поверхах нашої школи.

Мене, україномовного українця, ЗАВЖДИ прєтісняла російська мова. Уявляєте, ось такий дисонанс подій! Так було завжди. Мене прєтісняла російська, коли ще малим я не міг дивитися українських мультиків, бо були лише російські. Тому почав читати багато книг. Мене прєтісняла російська, коли нас змушували в школі читати депресивну російську літературу. Достоєвський, Лермантов, Пушкін. При тому, що їх портрети висіли не тільки в кабінетах зарубіжної літератури, але й на всіх поверхах нашої школи.

Грицюк Яніна
31 Січня, 202631 Січня, 2026 No Comments

Мене, україномовного українця, ЗАВЖДИ прєтісняла російська мова. Уявляєте, ось такий дисонанс подій!

Так було завжди. Мене прєтісняла російська, коли ще малим я не міг дивитися українських мультиків, бо були лише російські. Тому почав читати багато книг.

Мене прєтісняла російська, коли нас змушували в школі читати депресивну російську літературу. Достоєвський, Лермантов, Пушкін. При тому, що їх портрети висіли не тільки в кабінетах зарубіжної літератури, але й на всіх поверхах нашої школи.

Мене прєтісняла російська, коли мене демонстративно не хотіли обслуговувати в київській кав’ярні, бо я говорив українською. Тільки кривили свої пики та бурмотіли під носа типу “апять еті западєнци здесь права качают”.

Мене прєтісняла російська, коли в Одесі я не міг замовити таксі, бо операторка не розуміла українською фрази “можна машину до Деребасівської”, а в Херсоні зверхньо кривляли мою мову.

Мене прєтісняла російська, коли мій однокласник, приїхавши на літо з Києва гаваріл па-рускі, “патамуша мнє так удобнєй, панімаєш”

Мене прєтісняла російська, коли я закінчивши університет, не міг знайти жодного україномовного журналу в Києві, щоб пройти стажування. Бо “на рукам язикє разгаваріваєт пол міра!”

Мене притєсняла російська, коли служба підтримки Розетки, адміністрації готелів чи УкрЗалізниця відмовлялися обслуговувати мене українською.

І я відверто шокований, коли зараз говорять про якесь обмеження прав російськомовних. Серйозно? Всіх все влаштовувало, коли було навпаки? Чому тоді не було такого обурення?

Нагадаю, українська знищувалася століттями і лише зараз почала справді розвиватися.

Нагадаю, що росіяни на окупованих територіях в першу чергу спалюють наші книжки та замінюють україномовні знаки. Мені здається, ми інколи буваємо надто толерантними, а треба відстоювати своє. Якщо не забули – досі триває війна з росією.

Ніхто не забороняє розмовляти російською в побуті, але якщо комусь незручно творити контент українською, вони можуть переїхати на чудову країну трішки східніше, де тою мовою говорять, і не засмічувати наш інформаційний простір.

Я живу в Україні, у нас є своя чудова мова, росія напала на нашу країну, тому: мені незручно російською для мене є різниця!!!!

Особливо зараз, коли ми обираємо своє майбутнє

Навігація записів

Я випадково дізналась про зраду чоловіка. Не стала влаштовувати скандали та розбірки, а вирішила йому помститись. Сказала, що їду до мами. Коля аж світився від щастя. Він думав, що це непомітно, але я все бачила. Перед тим як їхати, залишила кілька сюрпризів цій парочці. Чомусь була впевнена, що Коля приведе свою пасію до нашої квартири. Чули б ви як чоловік і його нова любов кричали. Я ж заходилась від сміху. Будуть тепер знати.
Коли гості розійшлися я вирішила винести сміття, аби на ніч не залишалось. Та щойно підійшла до контейнера побачила собак, котрі смакували мої салати й голубці. Я очам своїм не повірила. Від образи не могла дихати. А тоді подзвонила синові, котрому й дала додому ці харчі.

Related Articles

Сьогодні зранку я побачила сцену, яка мене просто вразила. Якщо чесно, навіть не знаю, як на оце все реагувати. Автобус, час пік, людей багато їде. Ну, як і завжди воно буває в понеділок о сьомій ранку. Одне із сидячих місць зайняла молода дівчина, на вигляд ще студентка. Вона так солодко спала, що я їй аж заздрила. Ніхто її не чіпав, доки не зайшла в автобус жіночка з дитиною.

Грицюк Яніна
13 Червня, 2026 No Comments

Притула назвав людину, яка завершить війну в Україні.

Грицюк Яніна
13 Червня, 202613 Червня, 2026 No Comments

Валентина чекала чоловіка з роботи. У двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Щось сталося, Ганно Романівно? На вас немає обличчя, – запитала Валя у свекрухи. – Можна я пройду, – тихо промовила Ганна Романівна. – Ой, звісно. Я просто розгубилася. Роздягайтесь, я вам каву наллю. А може ви їсти хочете, у мене все готове. Тільки Олег затримується, – прощебетала невістка. – Валя, Олег не прийде! – раптом сказала свекруха. – Що ви таке кажете? Як не прийде? Чому? …

Грицюк Яніна
13 Червня, 2026 No Comments

Залишити відповідь Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Недавні записи

  • Сьогодні зранку я побачила сцену, яка мене просто вразила. Якщо чесно, навіть не знаю, як на оце все реагувати. Автобус, час пік, людей багато їде. Ну, як і завжди воно буває в понеділок о сьомій ранку. Одне із сидячих місць зайняла молода дівчина, на вигляд ще студентка. Вона так солодко спала, що я їй аж заздрила. Ніхто її не чіпав, доки не зайшла в автобус жіночка з дитиною.
  • Притула назвав людину, яка завершить війну в Україні.
  • Валентина чекала чоловіка з роботи. У двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Щось сталося, Ганно Романівно? На вас немає обличчя, – запитала Валя у свекрухи. – Можна я пройду, – тихо промовила Ганна Романівна. – Ой, звісно. Я просто розгубилася. Роздягайтесь, я вам каву наллю. А може ви їсти хочете, у мене все готове. Тільки Олег затримується, – прощебетала невістка. – Валя, Олег не прийде! – раптом сказала свекруха. – Що ви таке кажете? Як не прийде? Чому? …
  • Сім років тому я розлучилась зі своїм чоловіком. Діти наші давно виросли, щасливе майбутнє ми їм забезпечили, тому продовжувати жити з людиною, яку я не кохаю, сенсу більше не було. Зараз мені 57, живу я у власній квартирі в центрі міста, маю пристойну зарплату, хороші заощадження і великі плани на майбутнє. Ніякого коханця собі після розлучення не знайшла, бо не розумію, навіщо воно мені вже треба. Самотньою я не почуваюсь, живу у своє задоволення.
  • Cьoгoднi вceлeнcькa бaтькiвcькa cyбoтa 2026: щo КAТEГOPИЧНO нe мoжнa poбuтu…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes