UAMedia

  • ПОДІЇ
  • КИЇВ
  • ПОЛІТИКА
  • ЖИТТЯ
  • БЛОГ
  • КУХНЯ
  • НАУКА І ТЕХНІКА
  • СВІТ
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Мене, україномовного українця, ЗАВЖДИ прєтісняла російська мова. Уявляєте, ось такий дисонанс подій! Так було завжди. Мене прєтісняла російська, коли ще малим я не міг дивитися українських мультиків, бо були лише російські. Тому почав читати багато книг. Мене прєтісняла російська, коли нас змушували в школі читати депресивну російську літературу. Достоєвський, Лермантов, Пушкін. При тому, що їх портрети висіли не тільки в кабінетах зарубіжної літератури, але й на всіх поверхах нашої школи.

Мене, україномовного українця, ЗАВЖДИ прєтісняла російська мова. Уявляєте, ось такий дисонанс подій! Так було завжди. Мене прєтісняла російська, коли ще малим я не міг дивитися українських мультиків, бо були лише російські. Тому почав читати багато книг. Мене прєтісняла російська, коли нас змушували в школі читати депресивну російську літературу. Достоєвський, Лермантов, Пушкін. При тому, що їх портрети висіли не тільки в кабінетах зарубіжної літератури, але й на всіх поверхах нашої школи.

Грицюк Яніна
31 Січня, 202631 Січня, 2026 No Comments

Мене, україномовного українця, ЗАВЖДИ прєтісняла російська мова. Уявляєте, ось такий дисонанс подій!

Так було завжди. Мене прєтісняла російська, коли ще малим я не міг дивитися українських мультиків, бо були лише російські. Тому почав читати багато книг.

Мене прєтісняла російська, коли нас змушували в школі читати депресивну російську літературу. Достоєвський, Лермантов, Пушкін. При тому, що їх портрети висіли не тільки в кабінетах зарубіжної літератури, але й на всіх поверхах нашої школи.

Мене прєтісняла російська, коли мене демонстративно не хотіли обслуговувати в київській кав’ярні, бо я говорив українською. Тільки кривили свої пики та бурмотіли під носа типу “апять еті западєнци здесь права качают”.

Мене прєтісняла російська, коли в Одесі я не міг замовити таксі, бо операторка не розуміла українською фрази “можна машину до Деребасівської”, а в Херсоні зверхньо кривляли мою мову.

Мене прєтісняла російська, коли мій однокласник, приїхавши на літо з Києва гаваріл па-рускі, “патамуша мнє так удобнєй, панімаєш”

Мене прєтісняла російська, коли я закінчивши університет, не міг знайти жодного україномовного журналу в Києві, щоб пройти стажування. Бо “на рукам язикє разгаваріваєт пол міра!”

Мене притєсняла російська, коли служба підтримки Розетки, адміністрації готелів чи УкрЗалізниця відмовлялися обслуговувати мене українською.

І я відверто шокований, коли зараз говорять про якесь обмеження прав російськомовних. Серйозно? Всіх все влаштовувало, коли було навпаки? Чому тоді не було такого обурення?

Нагадаю, українська знищувалася століттями і лише зараз почала справді розвиватися.

Нагадаю, що росіяни на окупованих територіях в першу чергу спалюють наші книжки та замінюють україномовні знаки. Мені здається, ми інколи буваємо надто толерантними, а треба відстоювати своє. Якщо не забули – досі триває війна з росією.

Ніхто не забороняє розмовляти російською в побуті, але якщо комусь незручно творити контент українською, вони можуть переїхати на чудову країну трішки східніше, де тою мовою говорять, і не засмічувати наш інформаційний простір.

Я живу в Україні, у нас є своя чудова мова, росія напала на нашу країну, тому: мені незручно російською для мене є різниця!!!!

Особливо зараз, коли ми обираємо своє майбутнє

Навігація записів

Я випадково дізналась про зраду чоловіка. Не стала влаштовувати скандали та розбірки, а вирішила йому помститись. Сказала, що їду до мами. Коля аж світився від щастя. Він думав, що це непомітно, але я все бачила. Перед тим як їхати, залишила кілька сюрпризів цій парочці. Чомусь була впевнена, що Коля приведе свою пасію до нашої квартири. Чули б ви як чоловік і його нова любов кричали. Я ж заходилась від сміху. Будуть тепер знати.
Коли гості розійшлися я вирішила винести сміття, аби на ніч не залишалось. Та щойно підійшла до контейнера побачила собак, котрі смакували мої салати й голубці. Я очам своїм не повірила. Від образи не могла дихати. А тоді подзвонила синові, котрому й дала додому ці харчі.

Related Articles

Я думала, що найгірше побачення в моєму житті — це коли чувак змусив мене платити за його 5 сирників. Але ні. Вчора цей рекорд побили, причому з ноги.

Roman
8 Липня, 20268 Липня, 2026 No Comments

У мене залишилася від бабусі однокімнатна квартира

Roman
8 Липня, 2026 No Comments

Я думала, що за роки життя в міському багатоквартирному будинку встигла побачити абсолютно все

Roman
8 Липня, 2026 No Comments

Залишити відповідь Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Недавні записи

  • Я думала, що найгірше побачення в моєму житті — це коли чувак змусив мене платити за його 5 сирників. Але ні. Вчора цей рекорд побили, причому з ноги.
  • У мене залишилася від бабусі однокімнатна квартира
  • Я думала, що за роки життя в міському багатоквартирному будинку встигла побачити абсолютно все
  • Дівчата, я пишу це з туалету ресторану, мене просто трясе від люті і шоку
  • Хроніки сорому, або Як поза ластівки зруйнувала побачення мрії
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes