Коротше, познайомилася в Тредс з хлопцем. На фото — звичайний IT-шник, окуляри, котик на руках. Пише грамотно. Домовилися каву попити.
Приходжу в кав’ярню. Він запізнюється на 15 хвилин. Залітає, важко дихає, в руках — величезний пакет з АТБ, з якого стирчить жива білокачанна капуста. Сідає і замість «привіт» каже: «Вибач, я затримався, рятував її від касирки». Я подумала, це метафора якась. Ага, щас.
Ми замовляємо каву. Він ставить цей качан капусти на стіл, лагідно його гладить і каже: «Знайомся, це Ксенія. Вона буде сидіти з нами, бо в неї стрес». Я сиджу і прораховую, скільки метрів до виходу і чи встигну я втекти, якщо він дістане ніж. Але цікавість перемогла. Питаю: «Емм, а чому саме капуста?».
Він дивиться на мене як на дуру і видає: «Це не капуста. Це реінкарнація моєї колишньої. Вона зрадила мене з фітнес-тренером, і всесвіт покарав її, перетворивши на овоч. Я викупив її в овочевому відділі за 42 гривні». Далі було гірше. Він почав відривати шматочок листка, жувати його і плакати зі словами: «Ксенію, вибач, я мушу відкусити шматочок твого серця, щоб ми знову стали єдиним цілим».
В цей момент офіціант приносить нам сирники. Хлопець дивиться на мою тарілку, потім на капусту, раптом хапає весь цей качан, притискає до грудей і кричить на всю кав’ярню: «Вона не буде на це дивитися! Вона веганка!». Короче, я просто встала, кинула гроші на стіл і пішла. Чувак біг за мною два квартали і кричав, що Ксенія прощає мене, але просить позичити 500 гривень на добрива. Хлопці, ви там взагалі як, ок? Що з вами спека робить?
Коли я нарешті відірвалася від цього агро-лицаря та його нещасної Ксенії, моє серце калатало десь у районі п’ят, а в голові крутилася лише одна думка: «Будь ласка, нехай це буде соціальний експеримент для ТікТоку». Я залетіла в першу-ліпшу маршрутку, навіть не дивлячись на номер, і тільки там змогла нормально видихнути. Пасажири дивилися на мене з острахом, бо я одночасно важко дихала, нервово сміялася і смикала оком. Мені здавалося, що від мене тепер на кілометр тхне свіжим салатом і божевіллям.
Вже вдома, закрившись на всі замки, я заблокувала його всюди, де тільки можна було. Але Тредс — штука підступна. Через дві години мені скидає скріншот подруга з питанням: «Слухай, це випадково не твій сьогоднішній кава-партнер?». Виявляється, цей романтик уже встиг викласти пост. На фото був той самий качан, пристебнутий паском безпеки на передньому сидінні таксі, і підпис: «Ксенія каже, що її аура була занадто сильною для цієї дівчини. Шукаю ту, яка готова прийняти нас обох і допомогти назбирати на нітроамофоску. Пересилка Новою Поштою не цікавить, Ксенію нудить у коробках».
Я сиділа на дивані, дивилася на екран і думала про те, що хлопець із п’ятьма сирниками з мого минулого рекорду тепер здається мені просто фінансово грамотним і неймовірно адекватним чоловіком. Ну подумаєш, зажав гроші, з ким не буває? Принаймні, він не намагався згодувати мені свою колишню по шматочках прямо в громадському місці й не вимагав грошей на підкормку для кореневої системи. Світ офіційно з’їхав з глузду, і тепер перед кожним наступним побаченням я, мабуть, буду прямо запитувати: «Чи плануєш ти прийти сам, чи з родиною пасльонових або хрестоцвітних?». Відтепер жодних зустрічей поблизу супермаркетів чи базарів, тільки повна ізоляція від будь-якої сільськогосподарської продукції.
