Roman

Коротше, познайомилася в Тредс з хлопцем. На фото — звичайний IT-шник, окуляри, котик на руках. Пише грамотно. Домовилися каву попити. Приходжу в кав’ярню. Він запізнюється на 15 хвилин. Залітає, важко дихає, в руках — величезний пакет з АТБ, з якого стирчить жива білокачанна капуста. Сідає і замість «привіт» каже: «Вибач, я затримався, рятував її від … Читати далі

Ремонт там був середній, але чистенький, меблі радянські, проте міцні. Я поставила ціну, значно нижчу за ринкову, оскільки мала на меті знайти адекватну людину на тривалий термін. Коли зателефонувала приємна жінка, яка назвалася майстром манікюру, я зраділа. Вона описала себе як спокійну особу без шкідливих звичок, яка шукає затишку після важкого розриву з колишнім, а … Читати далі

Я думала, що за роки життя в міському багатоквартирному будинку встигла побачити абсолютно все, але сьогодні моя сусідка Люда, жінка п’ятдесяти з гаком років, яка ніколи не виходить з дому без оксамитового тюрбана на голові, перейшла всі можливі й неможливі межі розумного. Ця історія варта того, щоб стати місцевою легендою, хоча мені зараз зовсім не … Читати далі

Я думала, такі екземпляри бувають тільки в мемах, але ні, це сталося зі мною. Познайомилися в Дайвінчику. Хлопець — картинка, 28 років, айтішник, тімлід, веде блог про інвестиції та усвідомлене життя. Спілкувалися тиждень, розмови супер інтелектуальні: про книги, подорожі, психотерапію. Нарешті кличе на побачення. Він сказав, що забронював столик у новому концептуальному ресторані, де шеф-кухар … Читати далі

Дівчата, якщо вам здається, що ви колись ганьбилися — просто прочитайте це. Я зараз сиджу в туалеті ресторану, ридаю від сміху і сорому, і не знаю, як вийти в зал. Коротше, місяць переписувалася в Тредс з хлопцем. Ну просто ідеал: красивий, розумний, пахне дорого навіть через екран. І ось сьогодні він нарешті запрошує мене в … Читати далі

Село Вербівка ділилося навпіл не стільки річкою, скільки глухим двометровим парканом між обійстями Радчуків та Куликів. Це була ворожнеча з історією, коріння якої вже ніхто достеменно не пам’ятав. Хтось казав, ніби тридцять років тому вони не поділили межу під копанку, інші бурчали, що вся справа в заздрощах. Радчуки були місцевою «елітою». Степан Радчук тримав мережу … Читати далі

Лютий двітисячі двадцять другого назавжди пахнутиме дешевим залізничним чаєм і перепаленим порохом. Коли перші ракети розірвали світанок над Києвом, Андрій не вагався. Він не був народженим для війни — звичайний інженер із мозолястими від клавіатури пальцями, який любив збирати конструктори з сином і купувати Олені її улюблені еклери щоп’ятниці. Але коли земля затремтіла, щось усередині … Читати далі

Мар’яна завжди пишалася своєю інтуїцією, але того літа її внутрішній голос чомусь мовчав. Або ж його заглушив гуркіт ремонту за стіною. У їхньому під’їзді з’явилася нова сусідка — Тамара. Жінка років тридцяти п’яти, з хижим розрізом темних очей, густим, мов смола, волоссям і важким, солодкуватим шлейфом парфумів, який довго стояв у коридорі після її появи. … Читати далі

Золоте липневе сонце щедрими променями заливало затишне, охайне подвір’я великого двоповерхового будинку на околиці міста. У повітрі стояв густий, солодкий аромат скошеної ранкової трави, стиглих домашніх вишень та свіжої випічки з корицею, яка щойно охолоджувалася на кухні. Мар’яна сторіччями пам’ятатиме цей спокійний день. Вона стояла біля відчиненого вікна другої кімнати, тихо спостерігаючи за тим, як … Читати далі