Дорогий народе!
Мільйони українців сьогодні чекають на появу у вечірньому небі першої зорі, що сповіщає про настання Різдва Христового. Свята, яке має багато відтінків. Велике церковне свято. Важливе народне свято. Родинне свято. Різдво, яке завжди люблять діти і чекають дорослі. Різдво, яке наповнює серця світлом. Різдво, яке завжди дарує надію.
Уже другий рік, як ми дізналися ще одну його форму, ще один його вимір. Це Різдво в часи повномасштабної війни. Різдво, яке має інший настрій, контекст, інший присмак.
І не такою, як завжди, є сімейна домашня вечеря. Бо не всі з нас удома. І не всі мають дім. І стало набагато важливіше не які страви на столі, а які люди за столом. І як дорого, коли вони поруч.
І як важливо, щоб ті, хто зараз не поруч і боронить Україну, були на зв’язку. Як радісно побачити на екрані «пташечок», які означають, що повідомлення доставлено й прочитано. Як важливо отримати відповідь від них.
Як змінилися наші подарунки, цінності, традиції. Як сьогодні важливо не стільки те, як ми прикрашаємо свої оселі, а те, як захищаємо свої домівки й прибираємо з них сміття – вимітаємо ворога зі свого дому. Як тішимося, коли помічаємо у вечірньому небі першу зорю й не бачимо в ньому ворожих ракет і «шахедів».
Як радісно й дзвінко звучать сотні наших колядок і всього три слова: «відбій повітряної тривоги».
Як змінилися наші побажання. Як змінилися бажання дітей. Від простих і звичних «аби тато раніше повертався з роботи додому» до «аби тато повернувся».
Аби повернулись усі батьки, чоловіки, брати, дідусі. Матері, дружини, сестри. Повернулися переможцями. Усі, хто сьогодні зустрічає Святий вечір в окопах зі зброєю в руках, зустрічаючи ворога. Усі наші воїни світла. Янголи-охоронці України, які доводять нам щодня: добро переможе, світло переможе, треба мати стійкий дух, стійку віру. Ті, хто доводить: дива існують. Але ми маємо творити їх самі, здобувати їх власноруч, робити неможливе можливим.
Щодня ми молимося за кожного з них. Молимося за завершення війни. Молимося за перемогу.
Робитимемо це й сьогодні. Де б не були. Де б не зустрічали Різдво Христове. Сьогодні всі українці – разом. Усі ми зустрічаємо Різдво разом. В одну дату, як одна велика родина, як одна нація, як одна, єдина країна. І сьогодні як ніколи сильною буде наша спільна молитва. Народна молитва. Сьогодні вона об’єднає мільйони голосів – як ніколи багато до цього. І лунатиме сьогодні, без часової різниці у два тижні. І лунатиме разом із Європою та світом.
І це – унікальна молитва. За людей, за мир, за справедливість, молитва за життя. І сьогодні вона звучатиме в різних куточках планети, ітиме від сердець різних людей, різними мовами. І навіть від різних конфесій. Бо це – молитва за життя, і вона не має кордонів.
У непрості часи, коли захищаємо свою землю й свою душу, долаємо шлях до свободи. Шлях до здобуття всеосяжної незалежності, зокрема й духовної незалежності. Свободи нашої віри від ідеології рабства. Від культу, який не має нічого людського й нічого святого не має. Який несе насильство, агресію, ненависть. І який відбирає безпеку та спокій, який відбирає чужі землі й людські життя. Але який буде переможено. Силою віри, силою правди, силою закону, силою справедливості, нашою силою нашої України.
Зараз я перебуваю в Києво-Печерській лаврі. Велична. Знакова. Наша.
Тисячолітній символ української історії, нашої культури, релігії, православ’я, усього східного християнства. Доказ сили нашої незламності, стійкості, непростих випробувань та вміння їх долати. Неодмінно відроджуючись і зростаючи.
За свою історію це місце пережило чимало потрясінь і ударів. Наруга, осквернення, грабежі. Орда, нацисти, радянські часи. Це місце захоплювали, спалювали, руйнували. Але ніхто й ніколи не зміг знищити остаточно й назавжди. Лавра завжди витримувала, щоб відродитися знову. І після кожного удару не лише відновлювалась, а ставала більшою та міцнішою. Тому що була й залишається місцем сили для людей. Джерелом надії та духу для наших людей. Для всіх, хто вірить. У перемогу правди. Перемогу України.
Час напередодні Різдва – час найдовших ночей у році. Але вже завтра день починає зростати, світло починає перемагати. Світло стає сильнішим. І крок за кроком, день за днем темрява програє.
І зрештою темрява програє. Зло програє. Сьогодні – це наша спільна мета, спільна наша мрія, і саме за це сьогодні – наша спільна молитва. За нашу свободу. За нашу перемогу. За нашу Україну. За день, коли всі ми зможемо зібратися вдома в мирний рік мирного Різдва. І скажемо одне одному: «Христос народився!»
Дорогі українці! Я вітаю всіх вас із Різдвом Христовим! Нехай у ваших душах панує світло віри, серця наповнить світло надії, а домівки – любов і достаток.
Як казали й співали наші предки колись: «Щоб уродилось небо і земля. Небо зорями, земля квітами. Дай Бог!»
І як скажемо ми сьогодні: «Щоб уродилась наша Україна. Перемогою й миром. Дай Бог!»
Зі святом, дорогий український народе!
Христос рождається! Славімо його!
