UAMedia

  • ПОДІЇ
  • КИЇВ
  • ПОЛІТИКА
  • ЖИТТЯ
  • БЛОГ
  • КУХНЯ
  • НАУКА І ТЕХНІКА
  • СВІТ
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Чоловік збирав гарем вдома, поки я гарувала в Португалії заради дітей! Ще років 5 тому я вирішила поїхати в Португалію на заробітки. Тоді майже всі жіночки з міста працювали десь на чужині. І повірте, вони так свої будинки розбудували, наче то палаци справжні. Ще й моя кума давно жила в Лісабоні, пропонувала там спробувати хоча б пару місяців працювати. Чоловік не був проти.

Чоловік збирав гарем вдома, поки я гарувала в Португалії заради дітей! Ще років 5 тому я вирішила поїхати в Португалію на заробітки. Тоді майже всі жіночки з міста працювали десь на чужині. І повірте, вони так свої будинки розбудували, наче то палаци справжні. Ще й моя кума давно жила в Лісабоні, пропонувала там спробувати хоча б пару місяців працювати. Чоловік не був проти.

Грицюк Яніна
2 Жовтня, 2024 No Comments

Ще років 5 тому я вирішила поїхати в Португалію на заробітки. Тоді майже всі жіночки з міста працювали десь на чужині. І повірте, вони так свої будинки розбудували, наче то палаци справжні. Ще й моя кума давно жила в Лісабоні, пропонувала там спробувати хоча б пару місяців працювати.

Чоловік не був проти. Я швиденько зробила документи, зібрала валізу та поїхала. Кума Олена допомогла знайти роботу, влаштувала мене прибиральницею до одної сеньйори. Платили досить щедрі гроші, відкладала по 700 євро щомісяця. Ще й до того, пересилала чоловікові та дітям якісь продукти, крупи, консервацію, солодощі. Хай собі там смаколики покуштують.

Спершу я думала, що попрацюю рік та повернуся додому. Якраз мій Василь зробив в хаті ремонт, поставив нову покрівлю та добудував літню кухню. Але молодший син захотів навчатися у Києві. Ще й вибрав дуже дорогу спеціальність. Ясне діло, я знову зосталася в Португалії, аби заробити Ігореві на освіту. Для майбутнього дитини нічого не було шкода. Тим паче, я ще не стара баба, маю сили.

А рік тому старший син Дмитро вирішив одружитися. На весілля у нього гроші були, але молодята хотіли одразу купити вже собі квартиру. От я знову пересилала їм з Португалії єврики. Тим паче, я сама хотіла, аби Дмитро та Олена мали красиву квартиру, у новобудові з гарним ремонтом. А не купували якусь старезну хрущівку і ще вкладали кошти в ремонт.

Місяць тому син нарешті вніс останній платіж за квартиру і переїхав. Тому я сама вирішила повернутися ненадовго додому, аби побачити рідних, прийти на новосілля до Дімки. З собою взяла гостинці, привезла дорогі вина, хамон, ікру, тунець. Так, одному синові я дала квартиру, але є ще молодший Ігор. І так буду повертатися до Португалії, аби ще йому на житло заробити.

Однак, ще коли я була в Лісабоні, до мене зателефонувала сестра Зоряна.

– Я грошей у тебе не попрошу. Просто скажу одне – приїзди без попередження.

– Чого? Що сталося?

– Надто часто до вас у гості заходить сусідка з першого поверху. Така руденька, Христина.

– Ну може вона Василеві допомагає на кухні?

– Ага, так допомагає, що інші сусіди її крики чують? Ти знаєш, що плітки швидко розходяться від одної квартири до іншої. Так що приїжджай і поговори з чоловіком серйозно.

Я думала, що сестра перебільшує. Ну бо Василь вдома навіть їсти не може зробити. Для нього навіть канапка – то дуже важко. А він звик, що я готую якісь супчики, картоплю, курку запікаю. Може, попросив сусідку Христину допомогти.

Однак, до поради Зоряни дослухалася та все-таки приїхала без попередження. Підіймаюся на поверх, відчиняю двері. І чую, як хтось на кухні наспівує. І там дійсно була сусідка Христина. Стоїть біля плити, мій халатик накинула, капчики взула.

Я не стала робити скандал, адже була дуже втомлена з дороги. Тому попросила “гостю” піти додому.

Чоловік також не очікував мене побачити

– А що тут робила Христина?

– Та той, їсти..

– В моїх речах?

– Ну вона щось там на себе розлила, я дав твої речі. Що, зараз будемо через якусь ганчірку сваритися?

Тепер я не знаю, чи є сенс їхати в Португалію. Бо Василь може тут загуляти, завести цілий гарем і додому водити.

Але я ще Ігоркові обіцяла, що куплю квартиру. А на то треба великі грошиська.

Навігація записів

Добре підготуйтесь до перевірок: коли почнеться
До війни ми з дружиною так багато планів мали. Та 25 лютого я пішов на фронт. І ось минув рік та мені дали відпустку. Я хотів зробити коханій сюрприз, взяв великий букет. Та щойно увійшов, збагнув, щось не так. А тоді зазирнув до спальні…

Related Articles

Ціна чужого щастя

Грицюк Яніна
22 Червня, 202622 Червня, 2026 No Comments

Сьогодні зранку я побачила сцену, яка мене просто вразила. Якщо чесно, навіть не знаю, як на оце все реагувати. Автобус, час пік, людей багато їде. Ну, як і завжди воно буває в понеділок о сьомій ранку. Одне із сидячих місць зайняла молода дівчина, на вигляд ще студентка. Вона так солодко спала, що я їй аж заздрила. Ніхто її не чіпав, доки не зайшла в автобус жіночка з дитиною.

Грицюк Яніна
13 Червня, 2026 No Comments

Притула назвав людину, яка завершить війну в Україні.

Грицюк Яніна
13 Червня, 202613 Червня, 2026 No Comments

Залишити відповідь Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Недавні записи

  • Ціна чужого щастя
  • Сьогодні зранку я побачила сцену, яка мене просто вразила. Якщо чесно, навіть не знаю, як на оце все реагувати. Автобус, час пік, людей багато їде. Ну, як і завжди воно буває в понеділок о сьомій ранку. Одне із сидячих місць зайняла молода дівчина, на вигляд ще студентка. Вона так солодко спала, що я їй аж заздрила. Ніхто її не чіпав, доки не зайшла в автобус жіночка з дитиною.
  • Притула назвав людину, яка завершить війну в Україні.
  • Валентина чекала чоловіка з роботи. У двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Щось сталося, Ганно Романівно? На вас немає обличчя, – запитала Валя у свекрухи. – Можна я пройду, – тихо промовила Ганна Романівна. – Ой, звісно. Я просто розгубилася. Роздягайтесь, я вам каву наллю. А може ви їсти хочете, у мене все готове. Тільки Олег затримується, – прощебетала невістка. – Валя, Олег не прийде! – раптом сказала свекруха. – Що ви таке кажете? Як не прийде? Чому? …
  • Сім років тому я розлучилась зі своїм чоловіком. Діти наші давно виросли, щасливе майбутнє ми їм забезпечили, тому продовжувати жити з людиною, яку я не кохаю, сенсу більше не було. Зараз мені 57, живу я у власній квартирі в центрі міста, маю пристойну зарплату, хороші заощадження і великі плани на майбутнє. Ніякого коханця собі після розлучення не знайшла, бо не розумію, навіщо воно мені вже треба. Самотньою я не почуваюсь, живу у своє задоволення.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes