UAMedia

  • ПОДІЇ
  • КИЇВ
  • ПОЛІТИКА
  • ЖИТТЯ
  • БЛОГ
  • КУХНЯ
  • НАУКА І ТЕХНІКА
  • СВІТ
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Це наша родинна традиція! Ми ж одна сім’я, хіба забула?!” – кричала свекруха. Я не розумію одного – що це за мода така в родичів пішла? Чому от всі гадають, що от просто це наш священний обов’язок?.. Такі “традиції” вже не сила терпіти, тому нарешті вирішила поставити крапку.

Це наша родинна традиція! Ми ж одна сім’я, хіба забула?!” – кричала свекруха. Я не розумію одного – що це за мода така в родичів пішла? Чому от всі гадають, що от просто це наш священний обов’язок?.. Такі “традиції” вже не сила терпіти, тому нарешті вирішила поставити крапку.

Грицюк Яніна
30 Січня, 2026 No Comments

У мого Остапа дуже велика родина. Троє старших братів, їх жінки. Потім батьки, дві тітки зі сторони свекрухи Ольги Михайлівни та дядько зі сторони свекра Павла Олексійовича. Ну і племінники, двоюрідні сестри та брати, похресники. Кожна гостина перетворюється на балаган. А скільки ті родичі жеруть…Вибачте, ну вони точно не їдять, а просто жеруть. Кожному треба окремо готувати салати, бо той не любить солений, той не любить пісне і так далі.

Я сама люблю приймати гостей. Влітку ми купили готовий будинок у Сокільниках, типу район з котеджами. Тут у нас є місце для мангала, велика тераска з столом та кріслами, качелі на дворі. Місця море, наші дітки бавляться та бігають. А дорослі собі на літній кухні розважаються.

Ну і от родичі Остапа знали про будиночок, бо ми їх у липні запрошували на новосілля. Рахуйте, три брати і їх жінки (вже 6 людей), свекри (2), тітки з чоловіками (4), дядько та жінка (2). Тільки дорослих вийшло тоді 14 (тільки сторона Остапа). Я всю ніч потім мила посуд та прибирала після тих гуляк. Ще й місця не вистачало і я мала просити у сусідів позичити тарілки та склянки.

Відсвяткували ми новосілля. А через тиждень, якраз у суботу приїхала свекруха зі своїми сестрами:

– Ой, а ми до вас на шашлики. Ти так смачно того разу м’ясо замаринувала.

Знаєте, якби ще родичі приїздили хоча б з якимось набором продуктів – то я не заперечувала. А так вони і жерти, і пили все наше. А ви спробуйте прогодувати голодних родичів, коли вони і шашлики хочуть, і салати, якісь нарізки та випити.

Я вже раз натякала свекрам, що не дуже сильно хочу бачити родичів у гостях:

– Ну це ж наша традиція!

– Ага, ну тоді чого ви до себе їх не запрошуєте?

– А куди я їх у двокімнатній квартирі розміщу? Аби гості ще на люстру лізли?

– Ну не знаю, тоді купуйте собі такий маєток, як у Януковича.

Все зводилося до того, що я просто погана господиня і дуже скупа людина, раз не хочу гостей приймати. Але ж ніхто не рахував, скільки коштує таке задоволення. І поки інші собі на сонечку обжираються, я бігаю туди-сюди.

Чи то іменини, якесь церковне свято або ж навіть 1 вересня – родичі валили до нас, як прокажені.

І от минулої п’ятниці свекруха сказала, що в суботу приїде дядько з Дніпра, на декілька днів. І заїдуть до нас на шашлики, поки ще погода нормальна. Тоді вже мій Остап вирішив поставити маму на місце:

– Слухай, нехай дядько у вас погостює. Бо моя жінка наче та Попелюшка бігає туди-сюди. Покажеш їм Львів, у якісь кафе підете.

– Ага, аби я дядька у якийсь генделик завела? Ще що вигадаєш?

– А ми що? Безкоштовний ресторан? Дістало так їх водити, наче тут прохідний двір. Хоча б раз сама купила м’ясо на шашлики чи помідори до салату!

Ось так Остап розсварився з мамою. Мало того, наступного ранку зателефонувала свекруха та сказала, що саме через мене її родич мав здати квитки і не може приїхати до Львова.

Я не розумію одного – що це за мода така в родичів пішла? Чому от всі гадають, що от просто це наш священний обов’язок їх приймати у гостях. Може, я їх терпіти навіть не можу?

Чи варто мені підкинути їм проносне, аби точно дорогу до моєї хати забули?

Навігація записів

Ось і спливла вcя пpавда про “генiя” Ленiна. Як виявилoся, Волoдя Ульянов був… Продовження…
Чoму в жoдному pазі не можна cвяткувати 40-pіччя і що буде, якщо поpушити забоpону?

Related Articles

Сьогодні зранку я побачила сцену, яка мене просто вразила. Якщо чесно, навіть не знаю, як на оце все реагувати. Автобус, час пік, людей багато їде. Ну, як і завжди воно буває в понеділок о сьомій ранку. Одне із сидячих місць зайняла молода дівчина, на вигляд ще студентка. Вона так солодко спала, що я їй аж заздрила. Ніхто її не чіпав, доки не зайшла в автобус жіночка з дитиною.

Грицюк Яніна
13 Червня, 2026 No Comments

Притула назвав людину, яка завершить війну в Україні.

Грицюк Яніна
13 Червня, 202613 Червня, 2026 No Comments

Валентина чекала чоловіка з роботи. У двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Щось сталося, Ганно Романівно? На вас немає обличчя, – запитала Валя у свекрухи. – Можна я пройду, – тихо промовила Ганна Романівна. – Ой, звісно. Я просто розгубилася. Роздягайтесь, я вам каву наллю. А може ви їсти хочете, у мене все готове. Тільки Олег затримується, – прощебетала невістка. – Валя, Олег не прийде! – раптом сказала свекруха. – Що ви таке кажете? Як не прийде? Чому? …

Грицюк Яніна
13 Червня, 2026 No Comments

Залишити відповідь Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Недавні записи

  • Сьогодні зранку я побачила сцену, яка мене просто вразила. Якщо чесно, навіть не знаю, як на оце все реагувати. Автобус, час пік, людей багато їде. Ну, як і завжди воно буває в понеділок о сьомій ранку. Одне із сидячих місць зайняла молода дівчина, на вигляд ще студентка. Вона так солодко спала, що я їй аж заздрила. Ніхто її не чіпав, доки не зайшла в автобус жіночка з дитиною.
  • Притула назвав людину, яка завершить війну в Україні.
  • Валентина чекала чоловіка з роботи. У двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Щось сталося, Ганно Романівно? На вас немає обличчя, – запитала Валя у свекрухи. – Можна я пройду, – тихо промовила Ганна Романівна. – Ой, звісно. Я просто розгубилася. Роздягайтесь, я вам каву наллю. А може ви їсти хочете, у мене все готове. Тільки Олег затримується, – прощебетала невістка. – Валя, Олег не прийде! – раптом сказала свекруха. – Що ви таке кажете? Як не прийде? Чому? …
  • Сім років тому я розлучилась зі своїм чоловіком. Діти наші давно виросли, щасливе майбутнє ми їм забезпечили, тому продовжувати жити з людиною, яку я не кохаю, сенсу більше не було. Зараз мені 57, живу я у власній квартирі в центрі міста, маю пристойну зарплату, хороші заощадження і великі плани на майбутнє. Ніякого коханця собі після розлучення не знайшла, бо не розумію, навіщо воно мені вже треба. Самотньою я не почуваюсь, живу у своє задоволення.
  • Cьoгoднi вceлeнcькa бaтькiвcькa cyбoтa 2026: щo КAТEГOPИЧНO нe мoжнa poбuтu…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes