Одружилася я ще 5 років тому, кохаємо один одного, але наші стосунки дуже змінилися. Ще з самого початку я помітила, що він надто близький зі своєю мамою, як то кажуть “матусин синочок”. Я цьому не приділяла належної уваги, оскільки розуміла, що він – єдина дитина у батьків, тому вони старалися дати йому все найкраще.
Мою свекруху звуть Марія Олександрівна, з нею ми знайшли спільну мову ще на першому знайомстві. Вона була елегантною, освіченою та дуже розумною жінкою, яка завжди давала гарні поради. Коли ми з чоловіком лише зустрічалися, стосунки між нами були просто ідеальні, а потім все змінилося.
Після весілля ми з чоловіком вирішили орендувати квартиру, тому жити з батьками не хотіла ні я, ні чоловік. Тут Марія Олександрівна насторожилася й навіть почала ревнувати! Вона постійно смикала Андрія й намагалася повернути його у рідний дім. Звичайно, мене там вона бачити не хотіла, але ми з чоловіком домовилися, що будемо їздити до його батьків раз на два тижні. Свекруху це не потішило, але вона з цим змирилася. Я не розуміла, чому вона так вчиняє.
Згодом, ми назбирали трішки грошей й вирішили взяти будинок у кредит. У вибір ділянки втрутилася Марія Олександрівна – вона знаходила варіанти майже по сусідству! Я була проти, але чоловіка це не зупиняло. Врешті-решт, ми придбали будинок до якого свекруха може дістатися за пів години. Тут варто зауважити, що вони нам матеріально не допомагали нам взагалі!
З самого початку я знала, що нам буде важко так жити, але я навіть не уявляла наскільки! Марія Олександрівна приїжджає до нас кожного дня, без жодних попереджень та питань. Чоловік їй навіть ключ від нашого дому дав! Тепер вона приїздить кожного ранку, п’є каву, а потім йде на город. Її навіть не турбує те, що ми у цей час можемо ще спати! А ще вона дуже злиться, що я їй не допомагаю на грядках. Але ж в мене є свої справи, і особисте життя. Я не можу робити все так, як хоче вона. Відчуваю себе дитиною.
Невже їй немає чим вдома зайнятися? Чому вона свого чоловіка самого там кидає? Город ми й самі можемо посадити, нам не потрібно допомагати. Інколи вона навіть не зважає на те, що у нас з чоловіком можуть бути свої плани. Якщо нам потрібно десь поїхати, то вона просто йде до сусідки, або телевізор дивиться. Таке відчуття, ніби я живу у неї вдома!
Мене це дуже турбує, а ось мого чоловіка все цілком влаштовує. Я просто не знаю, як мені бути, аби цей шлюб не розвалився. Я хочу бути господинею у своєму домі! Ніколи не думала, що зіткнуся з такою проблемою. Що ви мені порадите? Як донести свекрусі, що не потрібно до нас так часто навідуватися?
U2
